НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Особливості аналітичних реакцій дифенілкарбазиду, дифенілкарбазону та дифенілтіокарбазону на поверхні нековалентно модифікованих кремнеземів

Запорожець О.А., Кеда Т.Є., Богославець І.М., Потьомкіна Ю.В.

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Ди­фе­ні­л­ка­р­ба­зид (ДФКд), ди­фе­ні­л­ка­р­ба­зон (ДФК) і ди­фе­ні­л­ті­о­ка­р­ба­зон (Н2Dz) – ві­до­мі фо­то­ме­т­ри­ч­ні та ек­с­т­ра­к­цій­но­фо­то­ме­т­ри­ч­ні ре­а­ге­н­ти для ви­зна­чен­ня іо­нів ба­га­тьох ме­та­лів. Не­ви­со­ка ви­бі­р­ко­вість та не­за­до­ві­ль­на стій­кість цих ре­а­ге­н­тів у ор­га­ні­ч­них роз­чин­ни­ках – ос­но­в­ні фа­к­то­ри, що об­ме­жу­ють їх за­сто­су­ван­ня в ана­лі­ти­ч­ній прак­ти­ці. До­слі­джен­ня остан­ніх ро­ків по­ка­за­ли, що у ря­ді ви­па­д­ків мо­ж­на по­кра­щи­ти хі­мі­ко­ана­лі­ти­ч­ні вла­с­ти­во­с­ті ор­га­ні­ч­них ре­а­ге­н­тів шля­хом їх не­ко­ва­ле­н­т­ної ім­мо­бі­лі­за­ції на по­ве­р­х­ні ви­со­ко­ди­с­пе­р­с­них кре­м­не­зе­мів (КЗ).

До­слі­дже­но со­р­б­цію ДФКд, ДФК, Н2Dz та їх ком­пле­к­сів за­ле­ж­но від при­ро­ди роз­чин­ни­ка і ти­пу кре­м­не­зе­м­ної ма­т­ри­ці, ча­су ко­н­та­к­ту фаз й спів­від­но­шен­ня об’­єму роз­чи­ну до ма­си на­ва­ж­ки. При­ро­ду вза­є­мо­дії мо­ди­фі­ка­тор - по­ве­р­х­ня до­слі­джу­ва­ли ад­со­р­б­цій­ни­ми, спе­к­т­ро­ско­пі­ч­ни­ми (ІЧ та ди­фу­з­но­го від­бит­тя) та спе­к­т­ро­фо­то­ме­т­ри­ч­ни­ми ме­то­да­ми. Вста­но­в­ле­но вза­є­мо­зв’я­зок між ха­ра­к­те­ром вза­є­мо­дії фу­н­к­ці­о­на­ль­но-­ана­лі­ти­ч­них угру­пу­вань мо­ди­фі­ка­то­ра з по­ве­р­х­нею та ком­пле­к­со­утво­рю­ю­чи­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми ім­мо­бі­лі­зо­ван­но­го ре­а­ге­н­та.

Спе­к­т­ро­ско­пі­ч­ни­ми ме­то­да­ми вста­но­в­ле­но, що вза­є­мо­дія на ме­жі роз­ді­лу фаз ім­мо­бі­лі­зо­ва­но­го ДФКд (ДФКд-СГ) / роз­чин со­лі Hg(II) вклю­чає де­со­р­б­цію мо­ди­фі­ка­то­ра, утво­рен­ня ком­пле­к­су у роз­чи­ні та по­да­ль­ше йо­го ви­лу­чен­ня со­р­бе­н­том. Чу­т­ли­вість ви­зна­чен­ня Hg(II) у та­кий спо­сіб не ви­со­ка, МВ=10 мкг/мл. Вза­є­мо­дія Cr(VI) з ДФКд-СГ, ві­ро­гі­д­но, ускла­д­не­на оки­с­но-­ві­д­но­в­ним про­це­сом з утво­рен­ням хе­ла­ту ка­ті­он­но­го ти­пу. Вве­де­ня у со­р­б­цій­ну си­с­те­му гі­д­ро­фо­б­но­го ані­о­ну, як і у ви­па­д­ку ек­с­т­ра­к­ції, спри­яє по­кра­щен­ню ви­лу­чен­ня Cr(VI). Од­нак, і в цьо­му ви­па­д­ку чу­т­ли­вість ме­то­ду не­до­ста­т­ня для ви­зна­чен­ня мі­к­ро­кі­ль­ко­с­тей Cr(VI) у при­ро­д­них об’­єк­тах.

На від­мі­ну від ДФКд, ім­мо­бі­лі­зо­ва­ні ДФК та Н2Dz ви­яви­ли кра­щі хі­мі­ко-­ана­лі­ти­ч­ні вла­с­ти­во­с­ті. Твер­до­фа­з­ний ДФК, оде­р­жа­ний ад­со­р­б­ці­єю з аце­то­но-­ге­к­са­но­во­го роз­чи­ну, утво­рює з Мо(VI) на по­ве­р­х­ні ро­же­во-­фі­а­л­ко­вий ком­плекс най­про­с­ті­шо­го скла­ду. При рН3 со­р­б­ція мо­лі­б­де­ну є кі­ль­кі­с­ною, а ви­бі­р­ко­вість ви­со­кою (W(VI), Cr(III), Cu (II), Нg(II) не за­ва­жа­ють ви­зна­чен­ню Мо(VI)). До­слі­джен­ня вза­є­мо­дії Н2Dz, за­крі­п­ле­но­го на КЗ, по­ка­за­ло, що в ки­с­ло­му се­ре­до­ви­­щі ім­мо­бі­лі­зо­ва­ний ре­а­гент вза­є­мо­діє ли­ше з іо­на­ми з Нg(ІІ), Pd(II), Ag(І) та Cu(ІІ) з утво­рен­ням ком­пле­к­сів скла­ду 1:1 та 1:2 за­ле­ж­но від спо­со­бу ім­мо­бі­лі­за­ції мо­ди­фі­ка­то­ра.