РОЗДІЛ 7

До четвертої групи катіонів відносяться катіони Ag⁺, Pb²⁺, Hg₂²⁺, Cu²⁺, Hg²⁺, Cd²⁺ Bi³⁺. До цієї ж групи належать золото і талій.

Головною особливістю катіонів четвертої групи є те, що їх сульфіди нерозчинні у воді, розведених кислотах (за виключенням HNO₃) та полісульфіді амонію. Груповим реагентом є сірководень в кислому середовищі. Слід відзначити, що за цих умов сірководень осаджує і катіони п’ятої групи, але їх сульфіди розчинні в полісульфіді амонію.

Катіони четвертої групи поділяються на дві підгрупи. Розподіл базується на різній розчинності хлоридів. До першої підгрупи, що називають підгрупою срібла, відносяться катіони Ag⁺, Hg₂²⁺, Pb²⁺(а також Au⁺ та Tl⁺), хлориди яких не розчинні у воді. Груповим реагентом є розведена соляна кислота.

До другої підгрупи, яку називають підгрупою міді, належать Cu²⁺, Hg²⁺, Cd²⁺ та Bi³⁺, хлориди яких добре розчинні у воді.

Таким чином, соляна кислота використовується в аналізі для відділення катіонів підгрупи срібла від інших катіонів.

Сульфіди катіонів четвертої групи мають дуже малу розчинність у порівнянні з сульфідами катіонів третьої групи і тому випадають в осад навіть при дії H₂S, в розчині якого концентрація сульфід-іонів дуже мала. Осадження катіонів четвертої групи сірководнем провадиться в кислому середовищі, що забезпечує повне відділення четвертої групи від третьої групи катіонів, сульфіди яких легко розчинні в розведених кислотах.

При дії сірководню на розчини солей Ag⁺, Pb²⁺, Hg₂²⁺, Cu²⁺ та Hg²⁺ випадають сульфіди чорного кольору; іони Cd²⁺ утворюють осад CdS жовтого кольору, а Bi³⁺ – осад Bi₂S₃ темно-коричневого кольору.

При дії сірководню на розчин Hg₂(NO₃)₂ в осад випадає суміш HgS та Hg:

Жодний з сульфідів катіонів четвертої групи не розчиняється в оцтовій кислоті. В соляній та розведеній сірчаній кислотах не розчиняються сульфіди срібла, свинцю, ртуті та міді. Сульфід вісмуту розчиняється в гарячій концентрованій соляній кислоті:

Легко розчиняється в гарячих розведених HCl та H₂SO₄ і сульфід кадмію:

Сульфіди всіх катіонів четвертої групи, за винятком HgS, розчиняються в розведеній HNO₃ при нагріванні, наприклад:

HgS розчиняється тільки в концентрованій HNO₃, царській водці та в HCl у присутності окисників:

Ag₂S не розчиняється в аміаку, ціаніді та тіосульфаті натрію.

PbS не розчиняється в лугах. При дії гарячої концентрованої HNO₃ сульфід свинцю окислюється до сульфату:

Сульфід міді помітно розчинний в надлишку ціаніду калію.

Сульфіди катіонів четвертої групи практично не розчиняються в сульфіді амонію; в сульфідах лужних металів розчиняються лише HgS та трохи Bi₂S₃ з утворенням комплексних солей Na₂HgS₂ та NaBiS₂. В полісульфіді амонію помітно розчинний лише CuS.

При дії HCl на катіони Ag⁺, Pb²⁺ та Hg₂²⁺ утворюються білі осади AgCl, PbCl₂ та Hg₂Cl₂. З них найбільш розчинний PbCl₂, тому при додаванні HСl до суміші катіонів четвертої групи з метою відділення підгрупи срібла, свинець не повністю переходить в осад, а частково залишається в розчині разом з катіонами підгрупи міді.

PbCl₂ добре розчинний в гарячій воді, що використовують для відділення Pb²⁺ від Ag⁺ та Hg₂²⁺. Осади AgCl, PbCl₂ та Hg₂Cl₂ не розчиняються в розведених HNO₃ та H₂SO₄. При дії концентрованої HCl осади хлоридів срібла та свинцю помітно розчиняються внаслідок утворення безбарвних комплексних іонів:

Hg₂Cl₂ в концентрованій HCl не розчиняється, але розчиняється в азотній кислоті:

AgCl під дією світла легко розкладається з виділенням дрібнодисперсного металічного срібла, внаслідок чого білий осад AgCl досить швидко набуває сіро-фіалкового відтінку, а потім темніє.

AgCl легко розчиняється в аміаку і карбонаті амонію:

При підкисленні розчину аміакату срібла азотною кислотою в осад випадає AgCl:

Така послідовність перетворень – розчинення AgCl в аміаку та наступне підкислення розчину, в результаті якого знову випадає AgCl, використовується в аналізі для відділення Ag⁺ від Pb²⁺ та Hg₂²⁺, а також для виявлення Ag⁺ в розчині.

AgCl розчинний також в ціаніді калію, роданіді амонію та тіосульфаті натрію, при цьому утворюються комплексні іони [Ag(CN)₂]^–, [Ag(SCN)₂]^– [Ag(S₂O₃)₂]^3–.

Hg₂Cl₂ (каломель) при дії аміаку чорніє внаслідок виділення металічної ртуті. При цьому виділяється також осад хлориду меркурамонію NH₂HgCl білого кольору, але через ртуть, що виділяється, осад має чорний колір:

Ця реакція є однією із характерних на іон Hg₂²⁺.

Розчин NaOH або KOH з іоном Ag⁺ утворюють білий осад AgOH, який швидко розкладається з утворенням оксиду Ag₂O бурого кольору:

Осад Ag₂O легко розчиняється в азотній кислоті та аміаку.

Іон Pb²⁺ при дії невеликої кількості лугу утворює білий осад Pb(OH)₂, легко розчинний в надлишку лугу з утворенням гідроксоплюмбіту:

Іон Hg₂²⁺ при дії лугу утворює чорний осад закису ртуті:

Іон Hg²⁺ при дії лугу утворює оксид жовтого кольору:

При додаванні лугу до розчину солі Cu²⁺ виділяється блакитний гідроксид міді, що має слабкі амфотерні властивості і частково розчинний в надлишку концентрованого лугу з утворенням гідроксокупрату блакитного кольору:

Cu(OH)₂ розчиняється в деяких органічних кислотах – лимонній, винній (внаслідок утворення комплексних сполук), а також в аміаку з утворенням комплексного аміак ату міді [Cu(NH₃)₄]²⁺

Іони Cd²⁺ та Bi³⁺ при додаванні лугу утворюють білі осади гідроксидів – Cd(OH)₂ та Bi(OH)₃, які не розчиняються в надлишку лугу, але легко розчиняються в кислотах, а Cd(OH)₂ – ще й в аміаку з утворенням безбарвного аміакату [Cd(NH₃)₄]²⁺. Цією реакцією можна користуватись для відділення Bi³⁺ від Cd²⁺.

При дії гідроксиду амонію на катіони Ag⁺ утворюється бурий осад Ag₂O, що одразу ж розчиняється в надлишку NH₄OH з утворенням безбарвного комплексного аміакату срібла:

Іони Hg₂²⁺ з NH₄OH утворюють білий осад нітрату оксидимеркурамонію [OHg₂NH₂]NO₃, при цьому виділяється металічна ртуть чорного кольору. Таким чином, зовнішний ефект реакції – утворення осаду чорного кольору:

2 Hg₂(NO₃)₂ + 4 NH₄OH =

+ 2 Hg + 3 NH₄NO₃ + 3H₂O

Іони Hg²⁺ утворюють з аміаком білий осад нітрату оксидимеркурамонію, який лише частково розчиняється в надлишку аміаку:

2 Hg(NO₃)₂ + 4 NH₄OH =

+ 3 NH₄NO₃ + 3 H₂O

Іони Pb²⁺, Cd²⁺ та Bi³⁺ прни дії невеликої кількості аміаку утворюють відповідні гідроксиди, а іон Cu²⁺ - основну сіль, наприклад, Cu₂(OH)₂SO₄ блакитно-зеленого кольору. У надлишку NH₄OH розчиняються тільки сполуки міді та кадмію з утворенням аміакатів – синього [Cu(NH₃)₄]²⁺ та безбарвного [Cd(NH₃)₄]²⁺ :

Cu₂(OH)₂SO₄ + 10 NH₄OH = 2 [Cu(NH₃)₄](OH)₂ + (NH₄)₂SO₄ + 8 H₂O;

Таким чином, дією надлишку розчину аміаку на катіони четвертої групи відділяють іони Ag⁺, Cu²⁺ та Cd²⁺ від іонів Hg₂²⁺, Hg²⁺, Pb²⁺ та Bi³⁺. Реакція з аміаком є характерною на Cu²⁺. Виявленню Cu²⁺ за цією реакцією заважає лише іон Ni²⁺, який утворює аміакат схожого кольору. Аміакат міді досить стійкий, але сірководень розкладає його з виділенням сульфіду міді, а ціанід калію – з утворенням стійкого безбарвного комплексу тетраціанокуприту K₃[Cu(CN)₄]:

Комплекс K₃[Cu(CN)₄] настільки стійкий, що не розкладається навіть при дії сірководню.

Аміакат кадмію руйнується ціанідом з утворенням безбарвного комплексу K₂[Cd(CN)₄], але останній менш стійкий за комплекс міді і при діі сірководню виділяє жовтий осад CdS:

Цим користуються в аналізі для виявлення Cd²⁺ в присутності Cu²⁺.

Розчини Na₂CO₃, K₂CO₃ та (NН₄)₂CO₃ з іоном Ag⁺ утворюють білий осад карбонату срібла, а з іонами Pb²⁺, Cu²⁺, Cd²⁺ та Bi³⁺ – основні карбонати:

З перелічених сполук забарвлений лише основний карбонат міді (Cu₂(OH)₂CO₃ – зеленого кольору), всі інші – білі.

Гідрокарбонат натрію осаджує Pb²⁺ у вигляді середнього карбонату PbCO₃ білого кольору:

Ag₂CO₃, а також основні карбонати міді та кадмію легко розчиняються в надлишку аміаку з утворенням відповідних аміакатів.

Ag₂CO₃ та Cu₂(OH)₂CO₃ легко розчиняються також в надлишку карбонату амонію, проте Cd₂(OH)₂CO₃ в (NH₄)₂CO₃ розчиняється важко.

При дії карбонат-іона на солі Hg₂²⁺ утворюється осад Hg₂CO₃ жовтого кольору, який нестійкий і легко розкладається з виділенням металічної ртуті та жовтого оксиду HgO:

Іон Hg²⁺ з Na₂CO₃ утворює основну сіль червоно-бурого кольору відповідно до рівняння:

Гідрофосфат натрію з іонами Ag⁺ утворює жовтуватий осад фосфату срібла, який розчиняється в азотній кислоті та аміаку:

З іоном Pb²⁺ гідрофосфат натрію утворює білий осад фосфату свинцю, розчинний в азотній кислоті та лугах:

Іони Hg₂²⁺ та Hg²⁺ утворюють з гідро фосфатом білі осади відповідно Hg₂HPO₄ та Hg₃(PO₄)₂:

Hg₂HPO₄ розчинний в азотній кислоті, а Hg₃(PO₄)₂ – в соляній з утворенням малодисоційованої сполуки HgCl₂.

З іонами Cd²⁺ гідрофосфат утворює осад фосфату Cd₃(PO₄)₂ білого кольору:

З іонами Cu²⁺ утворюється світло-блакитний осад змінного складу, який як і Cd₃(PO₄)₂ розчинний в мінеральних кислотах, оцтовій кислоті та аміаку.

Гідро фосфат натрію осаджує іон Bi³⁺ у вигляді білого осаду BiPO₄, який не розчиняється в розведеній HNO₃, але розчиняється в розведеній HCl:

З іоном Ag⁺ йодод калію утворює осад AgI, який практично не розчиняється в аміаку, але легко розчиняється в ціаніді калію та тіосульфаті натрію з утворенням комплексних сполук за реакціями:

Осад AgI трохи розчиняється в концентрованому розчині йодиду калію з утворенням безбарвної комплексної сполуки K[AgI₂].

З іонами Hg₂²⁺ та Hg²⁺ йодид калію утворює осади Hg₂I₂ та HgI₂ зеленого та померанчево-червоного кольорів відповідно. Обидва осади розчиняються в надлишку йодиду калію з утворенням безбарвної комплексної сполуки K₂[HgI₄]. У випадку Hg₂I₂ розчинення супроводжуеться виділенням металічної ртуті:

З іоном Pb²⁺ йодид утворює жовтий осад PbI₂, який розчиняється в надлишку KI з утворенням комплексної сполуки K₂[PbI₄].

Характерною особливістю осаду PbI₂ є його розчинність в гарячій воді. Після охолодження осад PbI₂ випадає знову, але вже у вигляді блискучих золотавих кристаликів. Це одна з найбільш характерних реакцій на Pb²⁺. Вона відома під назвою “золотого дощу”.

З іоном Bi³⁺ утворює осад BiI₃ чорного кольору, який розчиняється в надлишку KI з утворенням комплексної сполуки K[BiI₄] померанчевого кольору.

При дії йодиду калію на іон Cu²⁺ виділяється вільний йод, а Cu²⁺, відновлюючись йодидом до Cu⁺, утворює з йодидом білий осад Cu₂I₂:

З іоном Cd²⁺ йодид калію легко утворює добрерозчинну безбарвну комплексну сполуку K₂[CdI₄].

Йодид калію вважається одним з найбільш характерних реагентів на іони Pb²⁺, Hg²⁺, Bi³⁺, Cu²⁺.

При дії ціаніду калію на катіони Ag⁺, Pb²⁺, Cd²⁺ утворюються осади ціанідів білого кольору – AgCN, Pb(CN)₂ та Cd(CN)₂. Всі ці осади, за винятком AgCN, розчинні в розведених кислотах; AgCN розчиняеться тільки в концентрованій азотній кислоті при нагріванні. Ціаніди срібла і кадмію розчиняються в надлишку KCN з утворенням комплексних сполук:

Іони Bi³⁺ при дії KCN також спочатку утворюють Bi(CN)₃, але останній внаслідок гідролізу повністю перетворюється в малорозчинний Bi(OH)₃. Таким чином, продуктом реакції Bi³⁺ з KCN є гідроксид вісмуту:

Іони міді при взаємодії з KCN утворюють спочатку дуже нетривкий осад ціаніду міді Cu(CN)₂ жовтого кольору, який в момент утворення відразу ж відщеплює диціан і переходить в безбарвний Cu₂(CN)₂:

Ціанід міді (І) розчинний в надлишку KCN з утворенням комплексних сполук, наприклад, K₃[Cu(CN)₄].

З іоном Hg²⁺ ціанід-іон утворює добре розчинний у воді безбарвний комплекс Hg(CN)₂, тому при додаванні KCN до розчину Hg²⁺ ніякого зовнішного ефекту не спостерігається. При додаванні KCN до розчину Hg₂²⁺ в осад випадає металічна ртуть і утворюється Hg(CN)₂:

Hg(CN)₂ реагує з надлишком KCN з утворенням комплексної сполуки K₂[Hg(CN)₄].

Таким чином, із катіонів четвертої групи лише Bi³⁺ не утворює складних ціанідних сполук.

Відносно ж утворення ціанідних комплексів свинцю в літературі прямих доказів немає.

При дії невеликої кількості тіосульфату натрію з іонами Ag⁺, Pb²⁺ та Bi³⁺ утворюються солі:

Солі Cu²⁺ з тіосульфатом утворюють тіосульфат Cu⁺:

При нагріванні тіосульфатні солі розкладаються з утворенням сульфіду відповідного металу:

При дії надлишку тіосульфату іони Ag⁺, Pb²⁺, Cu²⁺, Hg²⁺ утворюють комплексні сполуки Na₃[Ag(S₂O₃)₂], Na₄[Pb(S₂O₃)₃], Na[Cu(S₂O₃)] (Cu²⁺, як було вказано раніше, відновлюється до Cu⁺) і Na₄[Hg(S₂O₃)₃], наприклад:

Ці комплексні сполуки при нагріванні розкладаються з утворенням сульфідів відповідних металів і сірчаної кислоти; враховуючи, що тіосульфат натрію розкладається кислотою за схемою:

процес розкладання тіосульфатних комплексів при нагріванні можна записати, наприклад, так:

Всі катіони четвертої аналітичної групи (за винятком Cd²⁺) при дії тірсульфату натрію в кислому середовищі при нагріванні осаджуються у вигляді сульфідів:

2AgNO₃ + 4Na₂S₂O₃ + 2H₂SO₄ = Ag₂S + 3S + 3SO₂ + 2NaNO₃ + 3 Na₂SO₄

Pb(NO₃)₂ + 3Na₂S₂O₃ + H₂SO₄ = PbS + 2S + 2SO₂ + 2NaNO₃ + 2 Na₂SO₄ +

або, оскільки Na₂S₂O₃ береться у надлишку, то:

2Bi(NO₃)₃ + 6Na₂S₂O₃ = Bi₂S₃ + 3S + 3SO₂ + 6NaNO₃ + 3 Na₂SO₄;

Іони міді (ІІ) за таких умов відновлюються до міді(І):

2 CuSO₄ + 3 Na₂S₂O₃ + H₂O = Cu₂S + 2S + SO₂ + 3 Na₂SO₄ + H₂SO₄;

Hg₂(NO₃)₂ + 2 Na₂S₂O₃ = HgS + Hg + S + SO₂ + Na₂SO₄ + 2 NaNO₃.

Cd²⁺ за таких умов тіосульфатом не осаджується, сульфіду не утворює, що й використовується для відділення його від інших катіонів четвертої аналітичної групи.

Крім того, тіосульфат в наведених умовах може бути використаний замість сірководню і для відділення катіонів четвертої і п’ятої аналітичних груп від третьої та першої аналітичних груп (друга група випадає в осад у вигляді сульфатів). Слід пам’ятати, що при цьому вводиться іон натрію.

K₄[Fe(CN)₆] утворює осади з усіма катіонами четвертої групи. Для якісного аналізу мають значення його сполуки з Ag⁺ та Cu²⁺.

З іонами Ag⁺ утворюється осад фероціаніду срібла білого кольору, а з іонами Cu²⁺ – осад фероціаніду міді червоно-бурого кольору:

Фероціанід срібла не розчиняється в азотній кислоті і аміаку, але розчиняється в ціаніді калію.

Фероціанід міді легко розчиняється в аміаку з утворенням аміакату та розкладається лугом з виділенням гідроксиду блакитного кольору:

Cu₂[Fe(CN)₆] + 12 NH₄OH = 2 [Cu(NH₃)₄](OH)₂ + (NH₄)₄[Fe(CN)₆] + 8 H₂O;

K₃[Fe(CN)₆] взаємодіє з іонами Ag⁺, утворюючи осад фериціаніду срібла померанчевого кольору:

Осад не розчиняється в розведеній HNO₃, але розчиняється в KCN та NH₄OH з утворенням відповідних комплексних сполук.

Інші катіони четвертої групи утворюють з K₃[Fe(CN)₆] різного кольору осади, які, проте, не використовують в якісному аналізі для їх виявлення.

NH₄SCN та KSCN з іонами Ag⁺ утворюють білий осад, який не розчиняється в розведеній HNO₃, але розчиняється в надлишку реактиву з утворенням комплексного іона [Ag(SCN)₃]^2–:

Іони Hg²⁺ з NH₄SCN утворюють білий осад роданіду ртуті, який розчиняється в надлишку реактиву з утворенням комплексної сполуки – тетрароданомеркуріату амонію:

Ця комплексна сполука використовується для виявлення іонів Zn²⁺, Co²⁺, Cu²⁺. З іонами Cu²⁺ тетрароданомеркуріат амонію утворює осад жовто-зеленого кольору. В присутності цинку осад Cu[Hg(SCN)₄]• Zn[Hg(SCN)₄] забарвлений в сіро-фіолетовий колір.

Co²⁺ утворює утворює синій осад, а в присутності цинку – блакитний.

При дії KSCN на іони Cu²⁺ випадає осад Cu(SCN)₂ чорного кольору, який поступово перетворюється на білий осад CuSCN:

Іони Bi³⁺ при дії надміру роданіду калію утворюють розчинну сполуку жовтого кольору K[Bi(SCN)₄].

K₂CrO₄ з іонами Ag⁺ утворює осад Ag₂CrO₄ цегляно-червоного кольору, а дихромат - осад Ag₂Cr₂O₇ темно-червоного кольору. Ці осади добре розчинні в азотній кислоті, аміаку, але погано розчинні в оцтовій кислоті.

З іонами Pb²⁺ і хромат, і дихромат калію, утворюють осад хромату свинцю жовтого кольору:

Осад поганорозчинний в 2 н HNO₃, але розчиняється в 3 н азотній кислоті; в лузі розчиняється з утворенням малодисоційованого плюмбіту лужного металу; в ацетаті амонію – з утворенням комплексної сполуки – ацетату свинцю.

Іони Hg₂²⁺ з хроматом утворюють червоний хромату ртуті (І):

При дії на розчин Hg(NO₃)₂ розчином K₂Cr₂O₇ утворюється осад HgCrO₄. З розчину HgCl₂ біхромат не осаджує ртуть, бо HgCl₂ є дуже малодисоційованою сполукою і концентрація Hg²⁺ в розчині незначна.

Обидва осади Hg₂CrO₄ та HgCrO₄ не розчиняються в розведеній HNO₃.

Біхромат калію з Bi³⁺ в середовищі ацетатного буфера утворює жовтий осад біхромату вісмутилу (BiO)₂Cr₂O₇.

2Bi(NO₃)₃ + K₂Cr₂O₇ + 4NaAc + 2H₂O = (BiO)₂Cr₂O₇ + 4NaNO₃ + 2KNO₃ +

Це одна із характерних реакцій на Bi³⁺. Осад біхромату вісмутилу розчиняється в мінеральних кислотах і не розчиняється в лугах, чим відрізняється від хромату свинцю.

7.14. Дія сірчаної кислоти.

З катіонів четвертої групи розведена сірчана кислота та сульфати лужних металів та амонію осаджують Pb²⁺ у вигляді білого осаду PbSO₄. Осад розчиняється при нагріванні в лугах з утворенням гідроксоплюмбіту лужного металу:

PbSO₄ розчиняється в концентрованих розчинах ацетату амонію та тартрату амонію з утворенням малодисоційованих розчинних безбарвних сполук Pb(CH₃COO)₂ (або й складніших) та PbC₄H₄O₆.

Осад PbSO₄ розчиняється також в концентрованих сірчаній та азотній кислотах з утворенням кислої солі Pb(HSO₄)₂:

При дії H₂SO₄ на концентровані розчини Hg₂²⁺ утворюється сульфат ртуті (ДР( Hg₂SO₄) = 6,8•10^–7) білого кольору:

Тільки з дуже концентрованих розчинів іонів Ag⁺ сульфат-іон може перевести срібло в осад (ДР( Ag₂SO₄) = 1,6•10^–5).

Інші катіони четвертої аналітичної групи не осаджуються при дії H₂SO₄.

SnCl₂ використовується в аналізі для виявлення іонів Hg₂²⁺, Hg²⁺, Ag⁺ та Bi³⁺.

При дії надлишкурозчину SnCl₂на іони Hg₂²⁺ спочатку випадає білий “перламутровий” осад хлориду Hg₂Cl₂ (каломелі), який швидко темніє в результаті відновлення Hg₂²⁺ до металу:

Аналогічно діє розчин SnCl₂ на іони Hg²⁺ та Ag⁺.

З іонами Bi³⁺ розчин SnCl₂ взаємодіє в лужному середовищі. Спочатку готують станіт натрію шляхом додавання надлишку лугу до розчину SnCl₂:

Потім до одержаного розчину станіту додають трохи солі вісмуту (ІІІ). В осад випадає чорний металічний вісмут – продукт відновлення Bi³⁺ в лужному середовищі. Станіт при цьому окислюється до станату:

3 Na₂[Sn(OH)₄] + 2 Bi(NO₃)₃ + 6 NaOH = 3 Na₂[Sn(OH)₆] + 2 Bi + 6 NaNO₃;

Оскільки розчини солей вісмуту дуже кислі (їх сильно підкислюють відповідними кислотами, щоб уникнути гідролізу), то часто при виконанні реакції із SnCl₂ спочатку отримують осад гідроксиду вісмуту, який обливають щойно виготовленим розчином станіту.

З катіонів четвертої аналітичної групи особливо сильно гідролізують солі Bi³⁺. При додаванні невеликої кількості води до розчину солі вісмуту та при нагріванні в результаті гідролізу випадає білий осад основної солі вісмуту:

З розчинів нітрату або сульфату вісмуту випадають відповідно осади BiОNO₃ та (BiO)₂SO₄ білого кольору. Ця реакція є характерною на іон Bi³⁺.

Метали, які стоять в ряду напруг лівіше міді (наприклад, Fe, Zn та Al) здатні відновлювати Cu²⁺ до Cu⁰. Так, залізний гвіздок, занурений в розчин CuSO₄, невдовзі вкривається червоним осадом металічної міді:

Металічна мідь, а також Zn та Fe відновлюють Hg₂²⁺ та Hg²⁺ до металічної ртуті:

Таким же чином діють метали Cu, Zn та Fe на іони Ag⁺.

Цими реакціями можна користуватися як для виявлення іонів Hg₂²⁺, Hg²⁺ та Ag⁺ в розчині, так і для відділення їх від інших іонів.

РОЗДІЛ 7. ЧЕТВЕРТА ГРУПА КАТІОНІВ

7.14. Дія сірчаної кислоти.