РОЗДІЛ 12. РІДКІСНІ ЕЛЕМЕНТИ

З числа рідкісних елементів в загальному курсі аналітичної хімії передбачено вивчення реакцій на іони титану, цирконію, ванадію, молібдену і вольфраму. Хоча деякі з цих металів можуть знаходитися в розчині у вигляді аніонів, доцільно розглядати їх в розділі виявлення катіонів.

12.1. Загальна характеристика іонів рідкісних металів.

Титан у водних розчинах може знаходитись у вигляді катіонів Ті3+ фіолетового кольору і безбарвного Ті (ІV). Ті3+ – сильний відновник, в розчинах нестійкий і швидко окислюється киснем повітря до титану (ІV). Ті4+ існує тільки в сильнокислому середовищі. Солі титану (ІV) у водних розчинах легко гідролізують з утворенням безбарвного титаніл-іону ТіО2+:

Ті4+ + Н2О = ТіО2+ + 2 Н+.

В лабораторії звичайно використовують розчин сульфату титанілу.

За хімічними властивостями титан належить до третьої аналітичної групи. При дії групового реагенту (NН4)2S на розчин солі титану (ІV) утворюється не сульфід, а менш розчинний гідроксид (подібно до алюмінію та хрому).

Цирконій у водних розчинах має ступінь окислення +4. Внаслідок гідролізу іон Zr4+ практично повністю перетворюється в безбарвний цирконіл-іон ZrО2+:

Zr4+ + Н2О = ZrО2+ + 2 Н+.

У лабораторії використовують розчин хлориду цирконілу.

Цирконій, як і титан, за хімічними властивостями входить до складу третьої аналітичної групи катіонів. При дії групового реагенту (NН4)2S на розчин солі цирконію випадає осад гідроксиду білого кольору (подібно до титану, алюмінію і хрому).

Ванадій може знаходитись у розчинах у вигляді катіонів і аніонів. Катіони V2+ фіолетового кольору і V3+ зеленого кольору нестійкі. Більш стійкі ступені окислення ванадію +4 і особливо +5. У лабораторії використовують розчини сірчанокислого ванаділу VOSO4 синього кольору та солі ванадієвої кислоти – ванадати (KVO3, NaVO3) світло-жовтого кольору, в розчинах майже безбарвні. У водних розчинах має місце рівновага:

VO3  + H+ = VO2+ + OH

Тому в кислому середовищі переважно існує катіонна форма ванадію (V), а в лужному – аніонна.

Ванадій (V) при дії невеликої кількості сульфіду амонію утворює темно-коричневий осад ванадію (V) V2S5, що розчиняється в надлишку реагенту з утворенням червоного розчину тіосолі NH4VS3 і тому, здавалося б, повинен відноситись до п’ятої аналітичної групи катіонів. Але в систематичному ході аналізу при осадженні катіонів четвертої та п’ятої груп сірководнем ванадій не утворює сульфіду, а відновлюється до ванадію (ІV), що у вигляді катіона VО2+ залишається у розчині разом з катіонами третьої групи. Якщо до цього розчину після нейтралізації додати сульфід амонію, разом з сульфідами і гідроксидами катіонів третьої групи осаджується сульфід ванаділу VОS. Тому ванадій відноситься до третьої аналітичної групи катіонів.

Молібден в розчинах найбільш стійкий у ступені окислення +6. Поширеними препаратами молібдену є розчинні у воді солі молібденової кислоти – молібдати (K2MoO4, Na2MoO4, (NH4)2MoO4). У розчинах цих сполук має місце рівновага:

MoO42– + 2 H+ = MoO22+ + 2 OH,

яка помітно зміщується праворуч лише в сильнокислому середовищі. Крім сполук молібдену (VI), в аналізі мають значення і сполуки молібдену (V).

Враховуючи, що молібден (VI) при розчиненні сульфіду MoS3 в сульфіді амонію або натрію утворює розчинні тіосолі (NH4)2MoS4 або Na2MoS4, молібден відносять до п’ятої аналітичної групи катіонів.

Вольфрам в розчинах звичайно знаходиться в ступені окислення +6, хоча відомі й менші значення ступенів окислення цього елемента. Найбільш стійкими сполуками вольфраму є нерозчинна вольфрамова кислота та її розчинні у воді солі лужних металів і амонію. Як і молібден, вольфрам (VI) утворює розчинні тіосолі лужних металів, тому відноситься до п’ятої аналітичної групи катіонів.

12.2. Дія сульфіду амонію.

При дії сульфіду амонію на розчини солей титану та цирконію в осад випадають не сульфіди, а гідроксиди металів білого кольору –TiO(OH)2 і ZrO(OH)2 у відповідності до рівнянь:

TiOSO4 + 2 (NH4)2S + 2 Н2О = TiO(OH)2 + 2 NH4HS + (NH4)2SO4;

ZrOCl2 + 2 (NH4)2S + 2 Н2О = ZrO(OH)2 + 2 NH4HS + 2 NH4Cl.

Якщо діяти невеликою кількістю сульфіду амонію на ванадат-іон, утворюється темно-коричневий осад V2S5, який розчиняється в надлишку реагенту з утворенням тіосолі:

2 KVO3 + 5 (NH4)2S + 6 Н2О = V2S5 + 10 NH4OH + 2 KOH;

V2S5 + (NH4)2S = 2 NH4VS3.

Розчинні тіосолі утворюються також при дії сульфіду амонію на нейтральні та слабко лужні розчини молібдатів і вольфраматів лужних металів, наприклад:

K2MoO4 + 4 (NH4)2S + 4 Н2О = K2MoS4 + 8 NH4OH;

Na2WO4 + 4 (NH4)2S + 4 Н2О = Na2WS4 + 8 NH4OH.

У кислих розчинах тіосолі розкладаються з утворенням темно-коричневого осаду сульфіду вольфраму (або відповідно, молібдену):

K2MoS4 + 2 HCl = MoS3 + H2S + 2 KCl;

Na2WS4 + 2 HCl = WS3 + H2S + 2 NaCl.

12.3. Дія сірководню.

Сірководень в звичайних умовах не осаджує іони рідкісних елементів з кислих розчинів. Катіони ванадію (V) і молібдену (VІ) відновлюються при дії сірководню до нижчих ступенів окислення. Так, при пропусканні сірководню в кислий розчин, що містить ванадат-іон (VO3), розчин синіє внаслідок відновлення ванадату до ванаділ-іону (VO2+):

2 VO3+ H2S + 6 H+ = 2 VO2++ S + 4 H2O.

При пропусканні сірководню в кислий розчин, що містить молібден (VІ), останній відновлюється до молібдену (V). Якщо реакцію проводити під тиском, в закритому посуді і при нагріванні, спостерігається утворення темно-коричневого осаду MoS3, що не розчиняється в соляній і сірчаній кислотах, але легко розчиняється в сульфіді амонію з утворенням тіосолі.

Na2MoO4 + 3 H2S + 2 HCl = MoS3 + 2 NaCl + 4 H2O;

MoS3 + (NH4)2S = (NH4)2MoS4.

12.4. Дія гідроксидів лужних металів і амонію.

З рідкісних елементів, що розглядаються, лише іони титану і цирконію осаджуються у вигляді гідроксидів білого кольору:

TiOSO4 + 2 NaOH = TiO(OH)2 + Na2SO4;

ZrOCl2 + 2 NH4ОH = ZrO(OH)2 + 2 NH4Cl.

Осади не розчиняються в надмірі лугу, тому реакціями осадження гідроксидів користуються в аналізі для відокремлення титану і цирконію від ванадію, молібдену і вольфраму.

12.5. Дія сильних кислот.

Сильні кислоти, особливо азотна кислота, виділяють з розчинів вольфраматів лужних металів важкорозчинну вольфрамову кислоту H2WO4×H2O у вигляді білого аморфного осаду:

Na24 + 2 HNО3 = Н24 + 2 NаNО3.

Нагрівання перетворює вольфрамову кислоту в оксид WО3 жовтого кольору.

При дії концентрованої соляної кислоти на розчин ванадатів утворюється поліванадієва кислота, забарвлена в жовто-оранжевий колір:

6 Na23 + 6 HCl = Н4V6О17 + 2 NаCl + H2O.

З молібдатів при дії сильних кислот виділяється молібденова кислота у вигляді білого осаду H2MoO4, що розчиняється в надлишку кислоти з утворенням молібденіл-іона:

Na2MoO4 + 2 H2SO4 = MoO2SO4 + Na2SO4 + 2 H2O.

Іони титанілу та цирконілу при додаванні концентрованої HClO4 перетворюються в Ti4+ та Zr4+; в розчинах HCl та H2SO4 високих концентрацій утворюються комплексні аніони різного складу. Дію концентрованих сильних кислот звичайно застосовують для виявлення ванадію і вольфраму.

12.6. Дія відновників.

Алюміній, цинк, кадмій і олово в солянокислому розчині відновлюють титан (ІV) до титану (ІІІ), забарвленого в фіолетовий колір:

3 TiO2+ + Al + 6 H+ = 3 Ti3+ + Al3+ + 3 H2O.

Сірководень та сірчастий газ не відновлюють титан (ІV).

Алюміній, цинк і кадмій в кислому середовищі відновлюють VO3 спочатку до ванаділ-іона VO2+ синього кольору, потім до V3+ зеленого кольору і, нарешті, – до V2+ фіолетового кольору:

2 VO3 + Zn + 8 H+ = 2 VO2+ + Zn2+ + 4 H2O;

2 VO2+ + Zn + 4 H+ = 2 V3+ + Zn2+ + 2 H2O;

2 V3+ + Zn = 2 V2+ + Zn2+.

Такі відновники, як сірчастий газ і сульфат заліза (ІІ), відновлюють ванадій (V) тільки до ванадію (ІV).

Алюміній, цинк і хлорид олова (ІІ) в солянокислих розчинах відновлюють вольфрамат-іон до W2O5 синього кольору:

6 WO42– + 2 Al + 18 H+ = 3 W2O5 + 2 Al3+ + 9 H2O;

2 WO42–  + SnCl42– + 6 HCl = W2O5 + SnCl62–  + 4 Cl + 3 H2O.

Ці реакції найбільш чутливі на вольфрам. Заважає лише молібден, який в тих же умовах утворює молібденову синь, в котрій іони молібдену знаходяться в ступенях окислення +5 та +6. Сульфат заліза (ІІ) в сірчанокислому середовищі відновлює молібден (VI) теж до молібденової сині.

12.7. Дія пероксиду водню.

При дії пероксиду водню на кислі розчини, що містять титан (ІV) і ванадій (V), утворюються розчинні забарвлені комплексні сполуки. Комплекс титану забарвлений в жовтий або оранжево-жовтий колір в залежності від концентрації титану:

TiO2+ + H2O2 = [TiOH2O2]2+,

а комплекс ванадію в буро-червоний або оранжево-червоний колір; при додаванні надлишку пероксиду водню розчин набуває жовтого кольору:

VO3+ H2O2 + 4 H+ = [VOH2O2]3+ + 2 H2O.

У залежності від умов проведення реакції можуть утворитися і інші пeроксидні сполуки ванадію (V): надванадієва кислота

і сіль

VO3 + H2O2 = HVO4 + OH;

(VO)2(SO4)3 + 2 H2O2 = (VO2)2(SO4)3 + 2 H2O.

Виявленню ванадію цією реакцією заважає титан. Вплив титану можна усунути, додаючи фторид натрію, який зв’язує титан в міцний безбарвний комплекс.

Цирконій (ІV) при дії пероксиду водню в нейтральному або слабкокислому середовищі осаджується у вигляді білого драглистого осаду – гідропероксиду цирконію:

ZrO2+ + 2 Н2О2 = ZrО(OOH)2 + 2 Н+.

Пероксид водню взаємодіє також з концентрованим розчином молібдат-іонів в аміачному середовищі з утворенням іона пермолібдату, забарвленого в червоний колір (розчин, що містить MoO42–, випаровують досуха, змочують залишок концентрованим розчином NH4OH і додають кілька краплин 6%-ного розчину Н2О2):

MoO42–+ H2O2 =

+ 2 H2O.

 

При підкисленні забарвлення змінюється на жовте внаслідок утворення надмолібденової кислоти.

Таким чином, забарвлені розчинні сполуки з пероксидом водню утворюють титан, ванадій і молібден.

12.8. Дія фосфорної кислоти і гідрофосфату натрію.

Фосфорна кислота та її солі в кислому середовищі утворюють з вольфрамат- і молібдат-іонами комплексні сполуки – гетерополікислоти: фосфорновольфрамову (H3[P(W3O10)4]) та фосфорномолібденову (H3[P(Mo3O10)4]) або їх солі:

Na34 + 12 Na24 + 24 HNО3 = Na3[P(W3O10)4] + 24 NаNО3 + 12 H2O;

H34 + 12 Na2MoО4 + 24 HNО3 = H3[P(Mo3O10)4] + 24 NаNО3 + 12 H2O.

Розчини гідрофосфатів лужних металів в слабкокислому середовищі (рН 3) осаджують гідрофосфат титанілу:

TiO2+ + HPO42– = TiOHРO4.

У присутності пероксиду водню осад не утворюється, тому що комплекс титану з пероксидом водню дуже стійкий. Реакцію з гідрофосфатом у присутності пероксиду водню застосовують для відокремлення цирконію від титану. Цирконій в цих умовах утворює з гідрофосфатом білий осад ZrO(H2PO4)2. В лужному середовищі утворюється осад ZrOHPO4.

12.9. Дія тіосульфату натрію.

Тіосульфат натрію реагує з іонами титану та цирконію. При реакції з ТіО2+ в осад випадає тіосульфат титанілу, який при нагріванні розкладається з утворенням оксиду титану (ІV):

TiOSO4 + Na2S2O3 = TiOS2O3 + Na2SO4;

TiOS2O3 ® TiO2+ SO2 + S.

Цирконіл-іон з тіосульфатом утворює білий осад, що містить суміш гідроксиду цирконію і сірки:

ZrOCl2 + Na2S2O3 + 3 H2O = Zr(OH)4 + S + SO2 + 2 NaCl + H2O.

12.10. Дія щавлевокислого амонію.

Оксалат-іон утворює з цирконієм (IV) білий осад оксалату цирконілу ZrOC2O4, який розчиняється в надлишку реагенту з утворенням безбарвного розчинного комплексу:

ZrOCl2 + C2O42– = [ZrO(C2O4)2]2-.

Титаніл-іон також реагує з оксалат-іоном, але в цьому випадку відразу утворюються безбарвні розчинні комплексні сполуки. Оксалати лужним металів застосовуються в аналізі для маскування титану (ІV).

12.11. Дія гексаціаноферату (ІІ) калію (фероціанніду калію).

У кислому середовищі K4[Fe(CN)6] осаджує зеленувато-жовтий осад (ZrO)2[Fe(CN)6].

Ванадій (V) відновлюється фероціанідом калію в кислому середовищі до ванадію (ІV). Останній в залежності від концентрації утворює зелений розчин або зелений осад, що містить суміш феро- та феріціанідів ванаділу:

VO3 + [Fe(CN)6]4– + 4 H+ = VO2+ + [Fe(CN)6]3- + 2 H2O,

2 VO2+ + [Fe(CN)6]4– = (VO)2 [Fe(CN)6];

3 VO2+ + [Fe(CN)6]3– = (VO)3 [Fe(CN)6]2 .

З вольфрамат– та молібдат-іонами фероціанід калію утворює бурувато-червоні осади або  розчинні сполуки такого ж кольору. Склад сполук, що утворюються, не з’ясований.

12.12. Дія хромотропової кислоти.

Хромотропова кислота є характерним реагентом на титан (IV). При взаємодії цього реагенту з титаном (IV) в кислому середовищі утворюється розчинна комплексна сполука бурувато-червоного кольору. Виявлення титану заважає залізо (ІІІ), яке реагує з хромотроповою кислотою з утворення розчинної комплексної сполуки зеленого кольору. Вплив заліза (ІІІ) можна усунути відновленням його до заліза (ІІ) хлоридом олова (ІІ) або аскорбіновою кислотою.

12.13. Дія роданіду амонію.

Роданід амонію є характерним реагентом на молібден. З молібденом (V) він утворює розчинну комплексну сполуку червоного кольору. Для відновлення Мо (VI) до Мо (V) в присутності роданід-іона застосовують хлорид олова (ІІ). За допомогою цього відновника відновлюється також залізо (ІІІ), чим усувається можливість утворення роданідного комплексу заліза:

2 Na2MoO4 + SnCl2 + 10 NH4SCN + 12 HCl = 2 (NH4)2[MoO(SCH)5] +

+SnCl4 + 4 NaCl + 6 NH4Cl + 6 H2O.

Виявленню молібдену цією реакцією заважає вольфрам, який, якщо присутній у великій концентрації, утворює з роданід-іонами комплекс жовто-зеленого кольору. Треба також пам’ятати, що при дії хлориду олова (ІІ) утворюється оксид W2O5 , забарвлений в синій колір. Тому виявити молібден реакцією з роданідом можна лише після відділення від вольфраму, осаджуючи його, наприклад, у вигляді вольфрамової кислоти.

12.14. Дія алізарину.

Алізарин С утворює з титаном (IV) в нейтральному розчині сполуку червоного кольору, що руйнується при дії соляної кислоти.

Цирконій (IV) дає з алізарином С червоне забарвлення, причому при великій концентрації цирконію випадає рожево-червоний осад. На відміну від титану, червона сполука цирконію не руйнується при додаванні соляної кислоти. Таким чином, цирконій можна виявити в присутності титану за допомогою алізарину С в солянокилому середовищі.

12.15. Дія нітрату срібла і нітрату ртуті (І).

У кислому розчині (рН ~ 4) нітрат срібла реагує з ванадат-іоном, утворюючи жовтий осад метаванадату срібла AgVO3. При підвищенні рН розчину випадають малорозчинні солі срібла з іншими аніонними формами ванадію (V) (Ag4V2O7 – пірованадат, Ag3VO4  – ортованадат), причому забарвлення осадів змінюється від жовтого до червоного.

З ванадат-іоном реагує також нітрат ртуті (І). В нейтральному розчині утворюється жовтий осад метаванадату ртуті (І) Hg2(VO3)2, розчинний в азотній кислоті.

З нітратом срібла і ртуті (І) реагує в нейтральному середовищі також вольфрамат-іон з утворенням білих осадів Ag2WO4 i Hg2WO4.

12.16. Дія оксихіноліну.

8-оксихінолін утворює з титаном (IV) в кислому середовищі (рН 3) осад оксихінолінату титанілу жовтого кольору TiO(C9H6NO)2• 2 H O.

В оцтовокислому середовищі 8-оксихінолін осаджує ванадій (V) у вигляді жовтого пластинчастого осаду (С9H6NOH)2 • H2V4O11. При нагріванні з наступним охолодженням осад синіє.

Важкорозчинні сполуки з 8-оксихіноліном в кислому середовищі утворюють також молібден (VI) (MoO29H6NO)2) та вольфрам (VI) (WO29Н6NO)2).